270 безпритульних собак у КП "Ласка": про стерилізацію, Лідію Савівну та історії чотирилапих

Ви колись чули, як плачуть собаки? Ми — так, бо побували у місці, де зібралось 270 покинутих собак, та близько 30 котів. Усі вони чекають господарів та тішаться кожному, хто вирішив прийти до них “у гості”.

Ми вирішили навідатись до КП “Ласка”, аби розповісти декілька історій безпритульних собак та дізнатись трішки більше про діяльність підприємства.

Перше, що здивувало — абсолютно немає неприємного запаху. Вольєри чисті та доглянуті, собаки нагодовані та галасливо вітають кожного “нового” гостя.

Журналістка “ВолиньТоп” розмовляла із заступником директора КП “Ласка” Богданюк Оксаною Миколаївною.

“Стерилізація усіх тварин, які не призначені для племінного розведення, рано чи пізно вирішить проблему безпритульних собак та котів у місті”

Оксана Миколаївна розповіла, що у світовій практиці стерилізують усіх тварин, які не призначення для племінного розведення. Однак, у нас зовсім інакше: люди мають гарненьку домашню тварину, бажають, аби вона мала приплід, а потім не знають куди його діти, тому що прилаштувати — не легко. Тому, якщо ми слідуватимемо практиці європейських країн і будемо стерилізувати тварин, то рано чи пізно, у місті зникне проблема з безпритульними чотирилапими мешканцями.

“Раз у тиждень ми знаходимо підкинутих тварин під воротами”

Не дивлячись на те, що у КП “Ласка” неодноразово наголошують на тому, що не приймають цуциків та котенят, через брак місця, недобросовісні господарі раз у тиждень підкидують малюків у коробках. Власне, за словами Оксани Миколаївни, інакше вчинити, аніж забрати таких тварин, вони не можуть.
Втім, прилаштовують як дорослих, так і маленьких тварин приблизно 2-3 рази на тиждень. Але, враховуючи кількість чотирилапих, які чекають своїх господарів — це невеликий показник.

Процедура прилаштування собак та котів надзвичайно проста: вам потрібно прийти та познайомитись з тваринками, обрати ту, яка найбільше припала до душі і знайшла відгук у вашому серці. Також, обов’язково потрібно мати при собі паспорт, на місці вам оформлять відповідний документ передачі тварини і ви залишитесь щасливим власником нового друга.

“Потреб у підприємства дуже багато”

Оксана Миколаївна розповіла, що КП “Ласка” потребує нових вольєрів та реорганізації, переміщення лікарів – ветеринарів. Також, хочуть закупити гемоаналізатор та УЗД-обладнання. Власне, торік петицію з відповідним зверненням зареєстрували та подали на конкурс громадських ініціатив, аби частину міських бюджетних коштів виділили на реалізацію цих потреб, отож, це одна з первинних потреб підприємства.

Вольєр для котів також потребує ремонту, адже він вже доволі старий і потребує оновлення.

Допоки ми розмовляємо, поблизу йдуть будівельні роботи — майструють новий вигульний майданчик для тварин, які не можуть мати щоденного вигулу.

Розповідають, що цілей та перспектив багато, які б вони радо втілили. Однак, усе впирається у кошти.

Декілька історій, які живуть у КП “Ласка”…

Пам’ятаєте Лідію Савівну, яка пересилюючи свій біль, доглядала за 22 собаками? Так ось, зараз усі ці тварини проживають у “Ласці”, для них збудували декілька великих вольєрів, а от Лідія Савівна кожного дня навідується до них.. Жінка долає відстань з одного кінця міста до другого, аби щодня бачити своїх улюбленців. Вона виглядає жвавою та усміхненою, піклується й про працівників наголошуючи: “ Та ви ж сьогодні ще нічого не їли!..”. Загалом, собаки “гостей” до себе не підпускають, але Лідія Савівна для них, як матір. Турботу у її спрацьованих руках видно й здалечку.

А це — Ханна, поєднання контрастів. З вигляду, може здатись, що це агресивна, велика собака, але, насправді — добра та грайлива душа, яка не втрачаючи надії чекає свого особливого господаря. Вона потрапила у “Ласку” з відлову. Зателефонували сусіди недобросовісних власників. Ханна тоді перебувала на вулиці. Наголошують, що цю собаку звичайній людині не віддадуть, бо за нею має бути особливий догляд, через особливості характеру. Власник, передусім, повинен розуміти, що така собака не може жити в вольєрі, або ж постійно знаходитись на прив’язі. Нею потрібно займатись, виховувати та повноцінно годувати.

Барон, якого не вдалось сфотографувати, через надмірну активність, ще майже рік тому волочився вулицями міста та неймовірно боявся людей. Це — алабай, суттєвих розмірів та з великим серцем. Розповідають, що господарі просто з ним не впорались, били та лякали. А згодом, й взагалі викинули на вулицю. Перший час у “Ласці”, Барон взагалі не йшов на контакт та боявся кожного, хто підходив до вольєра. “Забере їжу та сховається”, – розповідає Оксана Миколаївна. Однак, зараз перестає гарчати, коли його лагідним голосом просить про це заступник директора. Барон — особлива собака, який потрібен відповідальний господар.