“Мандрувати в часі – легко” – Ася Куніцина

ЇЇ карколомний поворот стався у десятому класі, коли влітку дівчина вперше відчула фестивальний дух. 

Лучанка Ася Куніцина вивчає видавничу справу та редагування, не тямить свого життя без батьків-ветеринарів та молодшого брата, а ще не ділить час на “у школі” і “після”, як це притаманно багатьом першокурсникам.

Не скажу, що залученість у громадські організації в юному віці допомагає подорослішати. Але однозначно це дає досвід публічності і переборювання вагань. Принаймні, так було зі мною.

Який досвід на початку першого курсу в університеті ти вважаєш найбільш ресурсним?

На першому курсі, коли всі саме знайомляться, дивувало, що в моїй групі лише я мала досвід громадської діяльності. Люди зібралися різні і цікаві, але сам факт того, що я в клубі, їх дивував. Дуже закарбувався виступ на “Волинській Княжні”, це мене, тоді ще одинадцятикласницю, частково загартувало. Ще зі школи в мені був страх помилитися й осоромитися. А в перші тижні навчання в універі я переступила через це та вивела для себе кредо: “Не бійся поразки, а бійся не спробувати”. Колись я чула цю фразу англійською, але весь її сенс зрозуміла вже тільки зараз, хоча у найвідповідальніші моменти підсвідомо нею керувалася вже не раз.

Чого ти навчилася за час, що працюєш із клубом середньовічного бою?

Мені згодилися знання набуті раніше: я відчула себе кухаркою, медиком, швачкою, оратором, блогером, фотографом. З клубом я здобула більше досвіду в цих сферах. Однак справді найціннішим я вважаю роботу в екстримальних умовах, виконання завдань в найкоротший термін, спілкування з новими людьми та пошук спільної мови з ними. А ще прикольно було навчитися трішки середньовічних танців. Ще я отримала цікавий досвід із дітлахами. Наш клуб часто долучається до доброчинних ініціатив, буває, нас запрошують у школи.

Для малят це казка, яку мені хочеться підтримати. Тоді відчуваю, що середньовічний образ став значно ріднішим, ніж тематичний fashion look

Не б’єшся?

Знаю вправи і методику, але давня травма коліна не дозволяє займатися повноцінно. Обладунок не церемониться: дівчина ти чи ні, а маєш витримати всередньому 30 кілограмів на собі. Отак практично зрозуміла, що це не моє. Колись займалася рукопашним боєм і карате. Середньовічний бій поволі осилює мій брат і я йому в цьому допомагаю. Був випадок, що навіть вела частину тренування, коли раптово потрібно було підмінити тренера. Теж гарний досвід. Але до нашого клубу восени приєдналася дівчина Карина, вона б’ється і має вже перемоги. Її ідею зі середньовічною костюмерною недавно відзначили на конкурсі соціальних ініціатив. Тому приємно, що жіночий склад клубу так поповнився.

На Волинській Княжні не вельми дотримуються вимог доби в образах, а як було на Князівському Бенкеті?

Я ретельно продумувала свій образ, але на справі стикнулася з тим, що більшість костюмів не так середньовічні, як просто нагадують фільми. Може, дехто це й брав за основу, коли готувався. Як відомо, не всі фільми зосереджені на подробицях. Та й стилізатори цим іноді нехтують. На фесті можна побачити людину, яка мчить вбрана по-середньовічному, але взута в кеди чи кросівки.

Я теж минулоріч у тірольці, лицарському нарамнику, що довжиною був трошки вище колін, і бузкових кросівках зголошувала людей на “Середньовічний Лучеськ. Доблесть віків”.

Так (сміється – авт.) Фотографувала вас тоді зі Славою. Були ще дошкільнята, які сприйняли лицаря в металевому обладунку зі шоломом за робота. Цього року ми знову готуємося до фесту, хочемо, щоби пов’язані з лицарством події стали приємною традицією для Луцька. Все-таки це класні розваги, у них більше духу і кожен може в певну мить віднайти родзинку для себе, як це колись вдалося мені. Люблю цікаві поєднання. Наші одноклубники ведуть здоровий спосіб життя, цікавляться історією, дізнаються щось цікаве зі своєї сфери. А я маю нагоду вдосконалювати те, що наразі вмію з крою, пошиття, рукоділля і навіть першої домедичної допомоги, коли настає потреба на змаганнях.

Уявляєш себе без історичної стилізації?

Думаю, що так. Але справа в бажанні. Поки мене це дуже приваблює. Якщо обійтися без стилізації, то зможу й далі проводити час на змаганнях, фотографувати, писати пости в клубну сторінку та вболівати. Але поєднувати це зі стилізацією цікавіше.

Впевнена, що коли почнеться новий етап, мені буде ще цікавіше, ніж зараз є. Майбутнє варте того, щоби готуватися до нього на позитиві

Про що мріяла, коли ввійшла в рух лицарів?

Була в мене така кумедна, більш романтична мрія. Щоб у Замку в одній із башт, можливо, Стировій, влаштувати костюмерну для жінок під різні періоди історії. Уявляєш, якби там були всі мої сукні?)

Звучить амбітно. А бувало, що перейнялася виглядом так, що всі інші клопоти відійшли на задній план?

Якщо звичним моїм виглядом, то ні. Але коли йдеться про середньовічний, то… Наближається день ЗНО з іноземної. Я дивлюсь на календар і розумію, що через кілька днів по тому фестиваль на виїзді, а в мене все ще непідшите знизу плаття. З цією думкою стрес перейшов у таку собі позитивну мобілізацію.

З якими персонажами хотіла б пофестивалити?

Моя улюблена трилогія – «Таймлесс». Вона про мандрівників в часі, я захоплена головною героїнею – Гвендолін. Її сукні – щось неймовірне, тому я б із захватом проміняла б на один вечір своє жорстоке середньовіччя на її приголомшливий бал у 18 столітті.

Чи є ймовірність, що середньовіччя відійде за пелену історії і ти проникнешся чимось із новітньої історії?

Не ігнорую такою можливості. Я прагну розвиватися і розумію, що постійно не зможу бути в цьому русі. Але намагатимусь почерпнути якомога більше, поки я тут.

Розкажи, як ти створювала середньовічний образ, які нові речі в тебе виникли?

Перше своє плаття я шила за картинками з середньовічних фестиків та спираючись на кіношні стереотипи. Зараз я вже розумію на скільки воно не «рєконськє», але тоді воно мені здавалося шедевральним. З часом я зрозуміла, що ходити в кедах не дуже круто і придбала історичне взуття. Аксесуари з’являлися в мене за потребою: омоньєр (маленький мішечок на пояс) я пошила, бо потрібно було кудись покласти телефон, а коли одноклубники почали мені віддавати свої телефони перед боями, то пошила маленьку сумку через плече,  буси я взяла в бабусі, худ (середньовічний капюшон) і плащ з фібулою з’явилися, коли прийшла осінь і стало холодно, зрештою я купила шерстяне плаття. Декілька тижнів тому я пошила шоси (шерстяні підколінники на холодну погоду), але зупинятися не збираюся.

Як ти формуєш свій звичний гардероб?

У дитинстві мама давала мені свободу вибору, так методом проб і помилок я формувала свій смак і стиль. Зараз у мене в гардеробі є речі з магазинів та секон-хенду. Я не боюся їх поєднувати, адже 75% мого гардеробу можна легко комбінувати разом. Взагалі до моди ставлюся з гумором. Коли хочеться експерименту, думаю, кожна дівчина може понишпорити у шафі маминих чи бабусиних речей і віднайти там щось, що відповідає котромусь із трендів.

Чи зважаєш на модні тренди?

Зазвичай, складалося так, що я сама ставала трендом. Однокласниці зважали на те як я одягаюся та намагалися скопіювати мій стиль. Я ставлюся до модних новинок нейтрально, якщо річ мені подобається, то я обдумую, з чим зможу її поєднати і купую.

Ти любиш червоний, а червона помада в моді повсякчас. Як щодо косметики?

Я прихильниця натурального макіяжу . Але зізнаюся, що декілька місяців тому, після довгих пошуків ідеального червоного, таки придбала помаду. Тепер вона найулюбленіша в моєму скромному арсеналі.

Які твори формують твій ТОП-5 найвпливовіших?

«До зустрічі з тобою»  нагадує про цінність життя, «Заплати іншому» доводить, що зробити світ трішки кращим не так вже й складно, «Українське альфреско» змушує пам’ятати про найрідніших, «Contra spem spero!» штовхає до боротьби, однак найвпливовішим є вірш, який присвятив мені тато, щораз коли я його читаю, я не можу стримати сльози, він сповнений любов’ю, яку я напевно ніколи до кінця не осягну.

Відчуваєш різницю між читанням з електронної книжки і традиційної?

Я люблю книги, люблю тримати їх в руках, але вже давно звикла читати з дисплею. Це дешевше та зручніше. У мене багато паперових книг, хоча електронних прочитала більше.

Який видавничий проект ти готова ініціювати, будучи свідома того, що ця діяльність може охопити 5 років?

На даний момент, я думаю про видання книги «The Medieval Tailor’s Assistant», це можна перекласти як «Середньовічний кравецький помічник». Вона є вільному доступі англійською мовою, у ній зібрана інформація про костюми 13-16 століття та викрійки. Оскільки наш рух налічує близько 50 тисяч осіб (середньовічні бійці, реконструктори, рольовики і т.д) лише в Україні, то ця книга користувалася б великим попитом серед своєї вмотивованої аудиторії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Інноваційна Ферма шукає талановитих лучанок