Геббельс би плакав або “Колгоспні медіавійни Волині”

Головна причина недовіри до регіональних медіа — це вплив власників на контент. Давно не є секретом, що місцеві журналісти та редактори знають, кому належить той чи інший засіб масової інформації, і навіть як він подаватиме новини, під яким спектром висвітлюватиме події. Вони знають заздалегідь, де інформація недостовірна, але такої розкоші немає в простих, пересічних споживачів інформації.

Абсолютно всі ЗМІ бачать лайно.

Але одні його залишають як є, а інші відмивають, відчищають припудрюють, в’яжуть бантик і подають як цукерку. Ми вже писали в загальному як частина інтернет-видань Волині формує токсичну атмосферу. https://volyntop.com/media-otruta-po-volynsky-ta-kultura-lutskyh-smm/
Луцькі мас-медіа, звичайно, в’яжуть бантики на політичні та бізнес-екскременти своїх господарів, а конкурентів обмазують нечистотами навіть там, де все стерильно чисто. “Колгоспні медіавійни Волині” між власниками Укропу та паливно промисловою групою Континіу (БПП) давно вже тошнотворно діють не тільки на лучан, а й на всіх волинян! Не новина, що в регіональних ЗМІ процвітає повна диктатура. І якщо в столиці хоч якийсь плюралізм думок, то в Луцьку, наприклад, “Волинські новини” є рупором Палиці, а Волиньпост – Континіуму та провладного оточення. Війна в бізнесі — це благородна і навіть невід’ємна справа для багатіїв, але чому кількасот тисяч людей має читати однотонну, параноїдальну писанину матоїдів-графоманів на зразок: “Тетяна Єремеєва Чорна вдова”?

Непрофесійність і неосвіченість, цілковита відсутність солідарності, заангажованість, економічна залежність і пропаганда – ключові проблеми місцевих видань.

Луцька журналістика, як і, на жаль, вся регіональна журналістика країни – це скупий однотипний дайджест. Місцеві ЗМІ тупо постять одне одного і дають нескінченний калейдоскоп посилань на одні й ті ж події. Жанр розслідування взагалі мертвий. Аналітику “упустимо”, бо її тут ніколи не було. Крім сухих хронік з міської ради чи ОДА, журналісти збирають копроліти (від давньо-грец. κόπρος — «послід» і λίθος — «камінь») з церков, соціальних мереж лучан чи пародій світського життя.<

Найсумніше — це відсутність солідарності в медіасередовищі міста. Лінії розподілу проходять за питаннями про політичні погляди, ідеологію, бізнес інтереси, власність того ЗМІ, де працюють ті чи інші журналісти, ставленням до конкретних політичних сил чи до влади загалом. Під загрозою опиняється розуміння медіасередовищем того, що, за будь-яких політичних чи світоглядних поділів, цензура є неприпустимою. Саме через відсутність єдності щодо поняття цензури і відбувається ґвалтування читачів луцьких видань відверто хворобливим контентом. Подібному не може бути жодних виправдань, хто б не був власником медіа. Адже свобода висловлювати думки, збирати й поширювати інформацію – це фундамент журналістики, як і суспільних свобод у принципі. Проте дискусії останніх років у медіасередовищі міста свідчать про тотальну неповагу до споживачів контенту новинного характеру.

Хоча усі редакційні статути гарантують невтручання власника у медіа, на практиці це далеко не зовсім так. Звичайно, абсолютно вільних ЗМІ не буває і власник завжди висвітлює свої інтереси та очорнює недругів через вплив підконтрольних комунікацій на свідомість мас. Але у всьому світі ця брехня дозується і подається порціями принаймні. В Луцьку палиці та івахіви настільки знахабніли, що перетворили свої дописи на відверте мочилово. Навіть Гебельс собі такого не дозволяв зі ЗМІ нацистського Третього Райху. Бо й олігофрен зрозуміє, що судити дружину покійника за те, що вона була з ним у шлюбі лише на папері, це недоумство у вищій мірі (йдеться про матеріал: «Чорна вдова: Полювання на спадщину Єремеєва»). Тут ВолиньПост таки обпостився остаточно. Виходить волинські олігархи недооцінюють і навіть ображають лучан, ставлячи на шпальти “Чорних вдов Єремеєва” та інший делірій? Невже люди, які займаються їхнім іміджем не, прошепотіли їм, що хайпувати потрібно не так?

Здавалося, яке нам, простим лучанам діло до особистих розбірок місцевих олігархів у ЗМІ? Насправді — безпосереднє. Адже всім плювати на неремонтовані дороги, на холодні батареї та незаконно обмежену подачу гарячої води, на неосвітлення вулиць, витоки газу, врешті решт зливи м’ясокомбінатами в міські каналізаційні мережі стоків та відходів, які засмерджують місто аміаком, – все соціально важливе спускається на гальма. Максимум – це хроніки з поліції та пости про ДТП. І, звичайно, “Конкурент” Покровського зробить так, що СітіПарк і Промінь будуть найкращі культурні об’єкти у Луцьку. А ВолиньПост буде плакати гіркими сльозами, що ТРЦ ПортСіті не дозволили працювати цілодобово, А ВолиськіНовини з цього лише потиратимуть руки добиваючи останній цвях в труну цілодобової торгівлі закладу, що нібито тільки там б’ються люди і більше ніде в місті. Лучани стають вже не тільки інформаційними заручниками, а й економічними та культурними в місцевих багатіїв. Використання адмінресурсу для власного політичного піару. Цинізм луцьких медіавласників відносно громади полягає ще й в тому, що коли посадовці, які займають пости в місцевих органах влади, роблять щось за бюджетні кошти, тобто за людські гроші (податки), ЗМІ (які підконтрольні їм) подають це так, ніби чиновник молодець бо наприклад відремонтував дорогу чи встановив зупинку. Але забувають додати, що благоустрій міста за держкошти — це його прямий обов’язок. І, звичайно, коли чиновники в міській раді, як от взимку, забувають посипати пішохідні частини абразивами, аби запобігти травмам пішоходів, видання ,які підконтрольні владі, напишуть щось на зразок: “Тварини у луцькому зоопарку грітимуть чаєм з лимоном”. Таким чином, передруковуючи прес-релізи луцьких чиновників, журналісти, хочуть вони того чи ні, допомагають владі сформувати у свідомості читачів саме ту картину, яка їй вигідна. Тим самим нівелюючи важливі функції медіа.

У сучасному динамічному світі закони медіавиживання дуже суворі. Скоро вся ця кунст-камера під назвою кишенькові ЗМІ кане в лету. Те, що ми зараз бачимо, це останні передсмертні конвульсії невиліковно хворого пацієнта. Нове покоління, вирощене на соціальних інстинктах: гугла, фейсбуку інстаграму та ютубу не потребуватиме нав’язливих, старомодних неінтерактивних та спотворених магнатом медіа. Вже більшість самих цих ЗМІ беруть значну частину новин із соціальних мереж. Навіщо дивитися калейдоскопи посилань, коли можна зайти на першоджерело в мережі!?

Щодо луцьких ЗМІ, то все ж знайдуться кілька медійних проектів, які заслуговують на увагу. Їх, на жаль, чи то на щастя поки два: канал соціальних новин “Перший” і, можете називати це суб’єктивізмом, але — перше по-справжньому незалежне і громадське інтернет-видання є новий портал  Волинь Топ. В громадської орагнізації Фонд Технологічних Ініціатив, команда якої займається інтернет-виданням ВолиньТоп немає ієрархічної застарілої системи керівництва, тут виключно горизонтальна система відносин. Кожен може бути редактором, журналістом, інвестором, нюзмейкером і маркетологом. Волинь Топ одні з перших хто застосував новітню систему договору  Sharing Revenue (це коли прибуток ділиться порівну між всіма учасниками, в даному випадку, редакції).

Перехід на цю систему у проекті ВолиньТоп відбудеться з 1 березня 2018 року. ВолиньТоп це не тільки об’єднання сугубо журналістів. В першу чергу, це об’єднання самодостатніх ідейних людей, які прагнуть вести просвітницьку діяльність в суспільстві в час агресивних, зовнішніх викликів для цілої країни, області, міста. Які хочуть навчити лучан не піддватися зомбуванню заполітизованих місцевими олігархами ЗМІ, що повсякденно борються за їхні голови . Також в наведених вище виданнях ви не прочитаєте про “чорних вдів” чи “який непрофесійний УКРОП підняв тарифи на зовнішню рекламу у місті” чи як “Депутат через WOG обкрадає українців”. Наприклад, ВолиньТоп препарують всіх без винятку, хто потрапить під скальпель на медійному, патологоанатомічному столі. І після розтину ретельно оглянувши кожен будь-то політичний, владний чи бізнес-орган ставлять точний медійний діагноз.

Так що ж робити, аби таких ЗМІ ставало більше?

Розгляньмо банальний приклад фінансування ЗМІ у США. Там на громадські ЗМІ виділяється близько $400 млн щорічно. Ці кошти, що перераховуються через Корпорацію громадського мовлення (Corporation for Public Broadcasting), становлять близько 15% фінансового забезпечення громадських ЗМІ. 57% становлять внески від благодійних фондів, комерційних підприємств та приватних осіб, 25% — фінансування з місцевих бюджетів, 3% — з інших джерел. Навіть якщо 15% нашої громади не буде шкодувати гроші на прозорі ЗМІ і таким чином наймати на роботу журналістів делегуючи їм повноваження від народу на розслідування та контроль влади, це вже буде перемога над олігарічними, колгоспними війнами за шматок ковбаси. Як кажуь в одному крилатому і бородатому вислові, хто платить гроші, той замовляє музику.

Якщо ви відмовляєтеся фінансувати власну свободу зі своєї кишені. То медіамагнати заплатять і куплять її у вас. Тому, лучани, вибір за вами. Або ви платите гроші за ЗМІ для вас. Або олігархи платять за них для вас. Але будьте свідомі того, що в другому випадку медіамузика буде не ваша.

А всім журналістам, контент-менеджерам, випусковим редакторам, які приймають участь в медіа-війнах Волині потрібно сказати наступне: Ви самі обираєте собі шлях. Ви  так само відповідальні за те що робите на сторінках порталів де працюєте, як і замовникі, які ставлять вам задачі. Україна, Волинь, Луцьк має достатньо соціальних, культурних, економічних проблем, як внутрішніх так і зовнішніх, разом з тим існує дуже багато нових можливостей, сфер, індустрій, методів де іяк  можливо заробляти гроші, чесно, прозоро і паралельно створючи проекти, які будуть йти на користь соціуму. Ви самі щодня обираєте, що ваша аудиторія буде читати!

Не потрібно забувати, що ми живемо в еру соціальних мереж та технологій, які в буквальному розумінні є в кишені у кожного. Мобільні телефони та інші ґаджети — ось вулична зброя проти монотонних і сирих пропаганд олігархів в осідланих ними ЗМІ. Будь-хто, хто спроможний користуватися камерою телефону, є потенційний ворог для корумпованої системи своєї країни, міста, населеного пункту. Прямі трансляції з подій в соцмережах дають можливість побачити людям ті корупційні та брехливі екскременти влади, про які ми говорили на початку.

Якщо ви зацікавлені в формуванні незалежних, неоліграхічних медіа в Луцьку – допоможіть проекту ВолиньТоп