Гроші луцьких політиків і фінансова свідомість у Луцьку

Як часто ви чуєте думку про те, що рахувати чужі гроші погано? Або як часто ви переглядаєте декларації чиновників чи потрібних вам людей, щоб зрозуміти, які статки в політиків? Або, для прикладу, в конкурентів, опонентів?

Сьогодні є частина інтернет-видань, які роблять собі перегляди і трафік, базуючись теж на такому контенті. Копіюючи цифри декларацій собі на сайт, додаючи 2-3 речення і висвітлюючи доходи певних людей.

Декілька днів тому ми зробили ТОП найбільш багатих позафракційних депутатів міськради, проте насправді ми не видавали це як окремий пост про окрему людину і здебільшого суть публікації була інша. Детально тут https://volyntop.com/top-5-najzamozhnishyh-pozafraktsijnykiv-lutska/

Сьогодні я хочу зосередити вашу увагу саме на культурі Луцьких грошей, культурі сприйняття грошей і на рівні фінансового достатку у нас в місті.

Коли інтернет-видання робить публікацію на тему “А що в декларації в…?”, як ви ставитесь до такого чиновника, коли бачите, що в декларації і гроші на рахунку є, і земля, і квартири, і машини. Коли бачите, що депутат “в ШОКОЛАДІ”, які у вас виникають емоції в той момент?

Якщо передивитись більшість коментарів в соціальних мережах під такими постами, то виявиться, що соціум налаштований різко негативно. Тобто можна зробити теоретичний висновок, що такі пости є спеціалізованою зброєю із формування негативних думок в отримувача інформації і створення негативного шуму для конкурента/опонента.

З іншої сторони, потрібно запитати себе: звідки в держчиновника, який ніколи не займався бізнесом, машина за 100 000 євро, записана на маму…?) Але зараз не про це.

Якщо навіть повернутись до нашої статті, проаналізувати найбагатшого позафракційного депутата Луцької міської ради Євгена Ткачука і його дохід в 1 720 551 млн грн, розділити на 12 міс і розділити на 32 (курс євро) вийде 4480 євро в міс. З цієї суми приблизно 65% є саме доходом від підприємницької діяльності, приблизно 2912 євро. Майже 3000 євро, багато – скажете Ви?

Базова стандартна заробітна плата вчителя або лікаря в Італії, Швеції або Нідерландах – скажу я.

Нам (українцям) останніх 200 років дуже занижували рівень нашої культури, постійно нав’язували чужі ментальні схеми, парадигми фінансової свободи інших країн та націй, окремих бізнес-еліт. Це, між іншим, відбувається і сьогодні.

Ну уявіть, що владу змогли взяти люди, які раніше побудували свій бізнес на корупції, через кримінал. Було право сильного. Вони добрались до вершини, проте грошей заробляти, як це робить весь розвинутий світ, не навчились. Тому такі люди, перебуваючи на вершині, стають ретрансляторами усіх своїх звичок, культури, вражень, переконань; і передають це знання усім іншим, які знаходяться на нижчих рівнях соціальної піраміди.
Дуже яскравий приклад це президент Путін і ТВ-пропаганда: 20-річні серіали про “ментів”, телевізійні ток-шоу з детектором брехні (тема КДБ) і постійна пропаганда мілітаризму.

Гроші заробляти можливо по-різному:

1. Купити дешевше, продати дорожче. Це найбільш стандартний. При великих оптових покупках і продажах і деяких правових, але легальних, маніпуляціях люди зароблять мільйони. Ну уявіть простий бізнес нафтопродуктів. При великих оборотах люди стають мільйонерами. Проте нічого кардинально нового в цей світ не приносять.

Простий приклад: чи бачили ви, щоб власники Нафтопереробних компаній будували в нас в Луцьку щось кардинально нове, що дає благо для усіх жителів міста, нові спорткомплекси, нові пам’ятники архітектури, чи бачили ви, щоб власники таких компаній інвестували в науку або мистецтво? Створювали щось нове, чого раніше в Луцьку не було? Або, можливо, якісь нові кардинальні нові технології?

1. Створити продукт або послугу, якого раніше не було на ринку. Мій улюблений метод. Сюди ж відноситься і бізнес за франшизою та творчість. Такий спосіб довший, і мало хто наважується на такий шлях. Такий спосіб “форсить” усю цивілізацію вперед. Тому що коли підприємець наважується на таке, він ризикує лише своїм часом, ресурсами, здоров’ям, і коли втрачає, то втрачає лише сам підприємець.

Але коли отримує, то створюються блага відразу не лише для підприємця, але і для всього суспільства. Створюються блага й для держави у вигляді податків, інтеграції бізнесів, ВВП росте. Добре тоді і для пересічного клієнта, що економить час на отриманні послуг в разі наявності таких під рукою і найголовніше – приклад великої гордості.
Думаю, всім приємно сказати, що Монатік – це артист з Волині, а постійне висвітлення його творчості в більшості луцьких ЗМІ лише підтвердження моїх слів.

3. Бізнес, побудований на обмані, насильницькому “віджиманні” або бізнес з негативним соціальним забарвленням. Він збільшує деструктивізм в суспільстві.

Сьогодні існує старе твердження, що можна самому не працювати – просто почати загарбувати інших, а самому нічого не робити. Право фізичної сили. Така діяльність дуже вносить дисбаланс у все суспільство і гальмує всю країну, всю націю, і всю планету вперед.
Запитайте у себе, чому така велика різниця – коли в одній країні запускають високотехнологічні ракети й супутники в космос, а в іншій воюють, убивають за клаптик землі, в якому є бурштин.

Відповідь проста, люди фокусуються на тому, що вміють. А виявляється, що вміють волю свою направляти в негативне русло.
Проте тут включається інший фактор, елемент духовний. Наше планета побудована так що у всьому має бути баланс – повірте, весь негативний фактор вирівняється до кінця життя його власника – і все це повернеться його отримувачу, або його дітям в повній мірі з усіма можливими наслідками від причин.
Приклад простий: На Закарпатті незаконно вирубують дерева, за отримані кошти будують собі будинки для життя, а через декілька років, річки виходять з берегів і дані будинки стають непридатні навіть для продажу…. Тому що ті дерева, яких зрубали робили свій внесок в кореневу екосистему регіону – а оскільки їх не стало, баланс був порушений.

Повернемося до фінансового рівня.

Якщо зайти в ПортСіті, там є послуга “прокат гіроскутерів”.
Тобто все що задумувалось авторами як продукт B2C, в Україні використовується як B2B2C. Тобто те, що в Америці собі може дозволити пересічний громадянин, купити собі гіроскутер за 300 дол, ноутбук Apple за 1500, або приставку Sony Playstation, то в нас в Україні або навіть в Луцьку це використовують як спільне комерційне благо, продукт для колективних людей.

Ви знали, що комерційні структури, бізнес не мають право використовувати приставки Sony за гроші. Це заборонено їх ліцензією на використання, і це дуже не подобається, коли ти приходиш в один з луцьких кальян-клубів, щоб відпочити і зробити фаталіті в мортал комбат, а з тебе намагаються “зняти” гроші, якщо хочеш взяти собі стіл з ігровою консоллю Sony Playstation.

Сім’я не може собі дозволити ноутбук або комп’ютер, і дитина йде в комп’ютерний клуб.
Через це рівень сприйняття фінансового світу дуже понижений, те що в Україні вважається розкішшю в розвинутих країнах базовою необхідністю.

Простий приклад Мерседес CLA 220 в комплектації вище середньої у країнах центральної Європи можна взяти в кредит або лізинг в 6000 грн щомісячно на 5 років + невеликий перший платіж.
Це проста необхідність для роботи або власного рівня комфорту. В Україні на це сказали б, що “крутелик”, “грошей накрав”, або “насо…ла”.
Нещодавно бачив, як одній луцькій красуні (справді красуні) подарували порше, причому порше старий, не найкращої комплектації…але луцька блогосфера на це відреагувала знову ж таки агресивно….

То, може, справа не в депутатах і великих доходах, може справа саме в нас?

Може потрібно починати ставити собі високі цілі? І самому заробляти на круті машини, квартири, будинки, причому заробляти не віджимаючи бізнес, а створюючи щось нове, оптимізуючи старе.
Для чого вам супер крутий порше в Луцьку, якщо немає нормальних луцьких автобанів німецької якості?

Коли ви читаєте декларацію, пам’ятайте.

1. Чиновник або його сім’я може мати підприємницьку діяльність, а це основний % який формує дохід. Як показує більшість декларацій.
   2. Все рухоме або нерухоме майно до часу реєстрації декларації могло бути в кредиті або лізингу. Декларація на описує похідність коштів і т.д.
   3. Люди, які мають більш менш великі достатки – це люди старші за 35 років. Було б справді смішно і виникало питань ще більше, якби людина, чиновник, старший 35 років, заробляв 5000-7000 грн.
   4. Те, що нам здається, що дорого і виглядає як розкіш, в розвинутих країнах це стандартний або початковий рівень. Або мінімум. Базовий рівень.
   5. В деклараціях не показується те,  що відбувається в тіні, а там деколи можуть бути кошти, значно більші, ніж в пункті 1.

КАЖУТЬ, ГРОШІ ЛЮБЛЯТЬ ТИШИНУ – НЕ СЬОГОДНІ – КАЖУТЬ БЛОКЧЕЙН І КРИПТОВАЛЮТИ.

Сьогодні суспільство хоче знати, звідки чиновник заробляє, від кого отримує гроші. Колись я почув від одного луцького арт-менеджера наступні слова: “усі можуть пояснити свої мільйони, але ніхто не може пояснити свій перший мільйон”.

І дійсно, якщо є політики, чиновники, міського, обласного, національного рівня, які раніше заробляли на незаконних корупційних схемах. Або ще гірше на розвалених долях людей і внесені дисбалансу в соціум, а вже сьогодні в 2018 намагаються відбілити себе через правильні ніби, політичні слогани, бізнес та соціальні ініціативи, то потрібно поставити собі просте питання: чи чесно це відносно вас? Чи дозволите ви таким людям виконувати ваші представницькі функції у владі?

Якщо ви самі такі і так можливо колись заробляли, то це чесно, і ми отримуємо те, що маємо. І в результаті замість благоустрою цілого міського району, чиновник купує машину в 100 000 євро, зароблених на корупційних схемах.

Якщо ж ні, то починайте з себе і ви отримаєте те, на що заслуговуєте, а заслуговуєте ви на краще!

Якщо ви зацікавлені в розвитку громадських медіа Луцька – допоможіть проекту ВолиньТоп