“Кидок сповільнює час у невагомості” – Петро Глушко

Він виріс в околицях Старого міста і впевнено веде мене до берега Стиру, який любить незалежно від пори року. Щоб не набрати в черевики сніг, довіряюся уже протоптаним крокам. “Мене дуже вигідно брати в похід. Правда, зручні сліди?” – усміхнено каже мій співрозмовник. До речі, всміхається і жартує майже весь час, але на матчах він дуже зосереджений, моментами навіть загрозливий.    

Відбитки на снігу й справді зручні. Ще б пак, 48-й розмір. Для професійного баскетболіста – це не дивина, а от для лучанина – особливість, що навчила не перебирати взуттям. “Я зовсім невибагливий до взуття. Знаєш, як інші там дивляться на колір, пошиття. Найперше я шукаю свій розмір, далі головне – зручність”. – Розповідає Петро Глушко.

Підтримую розмову, кажу: “І я за зручність. От не вмію ходити на підборах”. “Я теж.” – Відповідає мені. Своєрідна солідарність, зважаючи на різницю в рості між нами у 28 сантиметрів.

Продовж речення: найцінніше для мене…

…Рідні люди. І по крові, і по духу.

Уявляєш своє життя десь деінде?

Маєш на увазі, не в Луцьку?

Так

Чесно кажучи, ніколи всерйоз не замислювався, щоби кудись переїхати. Тут усе рідне. Я багато подорожував, постійно ж є виїзди. Мабуть, кожен спортсмен колись та й припускав думку, як би воно було: пограти сезон десь за іншу команду. Але я не наважився і зовсім не жалкую. А ще тут рідні і дорогі мені люди.

Патріот Луцька?

І Луцька, і своєї команди. Тим паче, найближчі два роки я точно тут.

Пов’язаний з університетом?

Так, наразі я на першому році аспірантури. Треную студентів, суджу учнівські матчі. Роблю дослідження, яке має перерости в достойну кандидатську дисертацію. “Розвиток координаційних здібностей баскетболістів 3х3 на етапі базової фізичної підготовки”. Тема не з простих, але інакше мені було б нудно. Плюс, що я можу влаштовувати апробації в ході звичної для мене спортивної діяльності.

Знаєш, як то одразу питають: актуальність, новизна…

Так, перш за все, це цікаво: досліджуючи фізичні здібності баскетболіста, можна робити різні експерименти. Крім того, це тісно пов’язане не лише з фізіологією людини, а й психологічними аспектами, навіть характером.

Подібної роботи в Україні ще ніхто не захищав, бо баскетбол 3х3 мало досліджений і тільки недавно його включили до олімпійської програми. Я маю значну перевагу в тому, що сам постійно займаюся, для мене це гармонійно поєднується. Звичайно, в дисертації докладно розпишу всі пункти, актуальність і новизну теж.

Подобається тренерська робота?

Я бачу своїх тренерів, розумію, що за кожним велика історія досвіду. Я б назвав тренерську роботу певною пробою, тестом на те, чого я справді прагну. Перший рік тренерства дав зрозуміти, що найближчим часом я не готовий менше грати й більше тренувати. Хочеться навпаки.

Координація – це ж не лише про рухи й рівновагу.

Світлини: спортзал у школі №1. Петро був суддею учнівських матчів

Яку рису потрібно проявляти, коли досліджуєш координаційні здібності?

Спостережливість. Потрібно вміти вишукувати деталі, об’єднувати це і випробовувати, чи правильна склалася картина. Це навіть трошки схоже на детектив. Координаційні здібності у центрового гравця будуть відрізнятися від, умовно кажучи, захисника. Особливості проявляються в тому, як гравець діє на полі, особливо, в швидких і критичних ситуаціях, яких за гру може назбиратися десятки. Координація – це ж не лише про рухи й рівновагу.

Що для спортсмена на майданчику важливе у додаток до “відчуття простору”?

Розглядати питання варто в комплексі, от наприклад відчуття часопростору. Можна так сказати. Ми робили вправи, коли різні гравці мали дати знати тренеру про час. Секундомір тоді мав лише тренер. Хтось відставав систематично на 2-3 секунди. А хтось “поспішав жити” й на 4-5. Коли аналізуєш гру, то бачиш, що є не лише командна тактика і фізична сила – у поєдинок вступає сума особистих характерів і здібностей гравців.

Попри суворі правила, у спорті є багато суб’єктивного. Це неймовірно цікаво.

Я помітила, що після кидка у тебе права рука ще на мить тримається догори 

Є таке. Баскетболісти мають свої фішки. У мене ця, не сказав би, що оригінальна. Це десь на рівні відчуттів. Коли граю, то справді все на задньому плані, є я, м’яч, суперник і маса варіацій.

Іноді мені здається, що баскетбол схожий до швидких шахів, щоправда, з фолами і більшою долею несподіваних ходів. Але що можу сказати точно, то… Кидок сповільнює час у невагомості. Надто – коли забиваєш зі стрибка у боротьбі під кошиком.

Світлини: спортзал у школі №3. Тут починалась баскетбольна історія Петра

Розкажи, як ти дебютував у Вищій лізі?

На початках я не мав багато хвилин на полі.  У першій грі Вищої ліги я зіграв 10 хвилин, але зміг набрати сім очок. Грав тоді зі своїм теперішнім тренером Володимиром Журжієм. Змагалися з тернопільською командою. Це я був тоді в одинадцятому класі.

А з чого починалося у Суперлізі?

Перша гра у Суперлізі була проти Кривого Рогу, однієї з найкращих команд. Знову мало грав, набрав шість очок. Було цікаво.

З ким із команди зазвичай поселяєшся, коли граєте на виїзді?

З Олегом Салтовцем. Так якось вийшло. Дуже задоволений. Він знає силу силенну історій, нам завжди є про що поговорити.

Відео: команда Петра перемогла команду з Рівного у Студентській лізі на домашньому полі

Стрес напередодні матчу краще залишити для суперників.

Як справи у Студентській лізі сьогодні?

Ми перемогли у своєму дивізіоні “Захід-1”. Другими стали гравці “Водника” (Рівне), а на третьому місці “Камінь” (Кам’янець-Подільський). Найрезультативніша була гра з КПНУ (Кам’янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнка) наприкінці лютого, ми вийшли з рахунком 95:66.  Тепер граємо матчі з іншим дивізіоном. Минулого разу програли Дніпру на виїзді, тож 10 квітня будемо брати реванш.

До речі, варто відзначити моїх колег по команді з СНУ імені Лесі Українки. Найкращим центровим визнали Максима Дейну, а титул MVP (англ. Most Valuable Player) виборов Володимир Коцько.

Озираючись на пройдений шлях у Першій лізі, що нині триває, які моменти пригадуєш?

Пригадується зазвичай найсвіжіше: ми двічі перемогли  Дніпро на виїзді. Першого дня різниця була 26, а наступного 16.

До речі зараз, після того як “знявся” БК “Маяк”, який один раз виграв у Житомира (і на той момент це була єдина поразка житомирян), вийшло, що ми перервали житомирську 18-ти матчеву безпрограшну серію.

Трохи змішані почуття від спогадів із Вінниці. Там був момент, коли поранився гравець команди-суперника, а тренер, замість того, щоб зробити заміну, рукою витер тому з коліна кров, і арбітри закрили на це очі. В баскетболі давно є правило, що при появі першої крові гравця потрібно вилучити з поля. Я таке нехтування стандартами бачив уперше.

Зараз, озираючись на шлях у Першій лізі, хочу сказати – це добре, що ми втрималися на другій сходинці рейтингу, а значить зможемо змагатися. Згадую наші програні ігри і хочеться повернути час назад, щоб переграти їх по-іншому. Але в цьому можна знайти позитивний результат, ці поразки нас лише загартували і зараз на кінець чемпіонату, саме під плей-оф, ми в потрібній кондиції.

Зараз ми вже готуємось до першого раунду плей-оф, де зустрінемось з  Тернополем. Гратимемо, до речі, вдома 4 квітня ввечері. Приходьте.

Як відновлюєш сили?

У нас із іншими гравцями вже сформувався цілий ритуал. Упродовж тижня ми працюємо на бойовий тонус, щоб на вихідних, коли зазвичай є ігри, показати максимум. Тому понеділок – найкращий день на відновлення. Ми ходимо в баню. Ще дуже добре, коли є достатньо дисципліни вкластися спати біля десятої вечора. Бо ж відомо, що сон у проміжку з десятої до півночі найбільш відновлювальний для людини.

Відео: шість днів за шість хвилин. ЕКСКЛЮЗИВ від ВолиньТоп

Ти доволі оптимістичний перед іграми. Як себе мотивуєш?

Перейняв цей підхід від мами. Навіщо переживати і накручувати себе, якщо можна не переживати і не накручувати? Дуже рідко про баскетбол можна сказати, що це організований хаос. Зазвичай, все з точністю до навпаки. Але в кожного своя роль, і я знаю свою. Коли я в грі, то я весь у ній. З кожного результату можна зробити висновки, які стануть у пригоді в майбутньому. А стрес напередодні матчу краще залишити для суперників.

Дієта – що це для тебе означає?

Харчування, а не обмеження. Не можу сказати, що  дотримуюсь суворої дієти. Харчуватися потрібно так, щоб це додавало сил і легкості. Уникати смаженого і фастфуду корисно будь-якій людині, не лише спортсмену. Ось і я більше стараюся їсти свіжого і вареного. У першій половині дня надаю перевагу вуглеводній їжі, у другій – білковій. Люблю шоколадні цукерки, але це швидкі вуглеводи, тому їх куштую рідко і краще напередодні тренування чи іншого навантаження.

Світлини: тренування у спортзалі, заняття зі студентами СНУ

Що можна підслухати у твоїх навушниках?

Ненапряжну музику (сміється – ред.). Люблю слухати все, що має приємні ритми. Може бути електронна музика, рок-н-рол, поп-рок, хіп-хоп. В моїх плейлистах можна почути Depeche Mode, Arctic Monkeys, те, що крутять Kiss FM і радіо Паралель. Антитіла, Скрябін, Би-2. Хіти 90-х і не такі давні як от “Sick and tired”, “Hear me now”, “Ocean Driver”, “Lost on you”, “Stressed out”.

Яким хотів би бачити Луцьк через декілька років?

Дай подумати… Я б умістив це в три слова: спортивним, екологічним і затишним. Мене ніколи не пригнічувало те, що  в нас відносно тихе невеличке місто. Подобається, що  недавно біля мого дому встановили контейнер для пластикових відходів. Тепер зручніше викидати відсортований пластик. Я ще зі школи сортую сміття і вважаю це нормою. До речі, раджу мультик про робота “Воллі”. Сміття – не найголовніша тема, але з усього, що я дивився за останній час, він мене найбільше вразив своєю історією.

І, звісно, хочеться більше спорту і зон для активного відпочинку в парках. Щоби Стир став доглянутішим, а Старе місто притягувало більше дітлахів.

Спілкувалася і кадрувала миті Ярослава Савош

Також цікаво: “Спорт дав мені волю у прийнятті рішень” – Карина Кінах про таеквон-до

Якщо ви зацікавлені в розвитку громадських медіа Луцька – допоможіть проекту ВолиньТоп