/public/images/rss.png” src=”/public/images/rss.png” width=”26″ height=”26″ alt=”” class=”lozad pull-left”> RSS Контакти
Четвер 17:47
22 Травня 2025
- Новини
- Луцьк
- Волинь
- Україна
- Світ
- Політика
- Економіка
- Гроші
- Бізнес
- Нерухомість
- НП
- Соціум
- Медицина
- Освіта
- Довкілля
- Вікенд
- Релігія
- Благодійництво
- Техно, IT
- Культура
- Музика
- Кіно
- Література
- Мистецтво
- Історія
- Авто
- Спорт
- Таблоїд
- Проекти ВН
- Акценти
- Трибуна
- повідом новину
- Аверс
Інтерв’юАналітикаФотоВідеоБлогиДосьєАнонсиПопулярне Запитай юриста PDF-архів газети
«Нам потрібні твори, в яких Крим оживатиме. Справжній. Неповторний. Наш», – Абібулла Сеїт-Джеліль у Луцьку
Сьогодні 17:45 Коментарів: 0 0 Твіт
Із лекцією, присвяченою літературі кримських татар, 22 травня у Волинському національному університету імені Лесі Українки виступив Абібулла Сеїт-Джеліль – філолог, викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Захід відбувся з нагоди Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу, який припадає на 18 травня, а також з нагоди Дня міжнародної злагоди та культурного розмаїття, який уперше в Україні відзначали вчора, 21 травня.
«18 травня 1944 року почалася чорна сторінка в історії цієї великої згуртованої етнічної спільноти, яка сформувалася в нашій державі, яка проживає в нашій державі, яка не має іншої держави, яка її захищала б. Цілий народ виселив ворог і впродовж дуже короткого часу вигнав за межі історичної батьківщини, за межі Криму. Нині кримські татари через окупацію півострова переживають ще одну непросту, трагічну сторінку в своїй історії, бо теж змушені у великій кількості залишити свою батьківщину. Частина кримських татар захищає територіальну цілісність і незалежність нашої держави разом з українцями та представниками інших етнічних спільнот України», – зазначив проректор ВНУ імені Лесі Українки, професор Юрій Громик.
Він представив гостя Лесиного вишу – викладача кримськотатарської мови та літератури в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, автора підручників кримськотатарської мови та літератури, перекладача.
«Абібулла Сеїт-Джеліль – не вперше в нашому університеті, і ми цим щиро пишаємося. Свого часу ми підготували українсько-кримськотатарське видання «Лісової пісні» Лесі Українки завдяки, зокрема, допомозі пана Абібулли», – пригадав Юрій Громик.
«Я пишаюся запрошенням і можливістю розказати дещо про кримськотатарську літературу, загалом про кримських татар. Не виключаю виникнення емоцій, пов’язаних саме зі словами «Крим», «кримські татари», бо з 2014 року це окрема тема в Україні, а для кримських татар це чергове випробування, яке ми маємо пройти гідно і, дуже сподіваюся, залишити в історії. Саме тому такі заходи вкрай важливі для збереження й розвитку культури кримських татар і єднання з Україною заради її майбутнього, заради перемоги», – привітався з присутніми Абібулла Сеїт-Джеліль.
Він розповів, що література кримських татар зародилася у ХІІІ столітті, а її Золота доба припала на період Кримського ханства. Одним із перших літературних творів Криму була поема Махмуда Киримли під назвою «Юзеф і Зулейха», яка вийшла в 1220 році. В основі сюжету – легенда про Йосипа Прекрасного і дружину Потіфара на ім’я Зулейха, тобто «спокусниця».
Із прийняттям кримськими татарами ісламу виникла палацова поезія, відома теж як література дивана, тобто світська. Вона вирізнялася пишномовністю, дидактичністю, а її авторами були хани та аристократи. Письмові пам’ятки цього періоду написано арабською графікою. Паралельно народною кримською мовою виникали героїчні твори, казки, легенди, прислів’я, народні пісні тощо.
Особливу увагу Абібулла Сеїт-Джеліль присвятив постаті письменника Ісмаїла Ґаспринського (1851-1914), який заклав основи оповідання та роману в кримськотатарській літературі, видавав газету «Терджиман», де публікувалися нові кримськотатарські літератори. Ця газета довгий час була єдиним тюркомовним періодичним виданням у Російській імперії, а на початку ХХ століття – найстарішою мусульманською газетою в світі.
«Це було відкрите джерело неупередженої інформації про загальний занедбаний стан тюркомусульманських народів тодішньої імперії. У той же час Ґаспринський щиро підтримував творчий потенціал кримськотатарського народу, зокрема талановиту молодь, із якої в подальшому виросла прогресивна генерація. Вже будучи малочисельним народом на своїй батьківщині, нам вдалося відновити на невеликий період свою державність у вигляді народної республіки. Крим отримав державність, сформував уряд, відчув єдність і підтримку свого народу. Було ініційовано та організовано відкриття необхідних інституцій тощо. А далі? А далі – придушення всіх ідеалів червоноармійцями, прихід радянської влади, штучний голод 1921-1922 років, репресії, Розстріляне відродження…» – оповів лектор.
Чорна дата в історії кримськотатарського народу – 17 квітня 1938 року, коли за особистим розпорядженням Сталіна в Сімферополі було розстріляно плеяду кримськотатарської інтелігенції. Серед багатьох жертв – учений-тюрколог, філолог, поет, класик не лише кримських татар, а й усіх тюркських народів Бекір Чобан-заде.
«Чобан-заде – автор багатьох збірок поезій. Він виступив з першою доповіддю про кримськотатарську літературу в ХХ столітті у Європі. Це відбулося 1925 року. І от рівно через 100 років я маю честь виступати з доповіддю про кримськотатарську літературу тут, у Луцьку», – відзначив Абібулла Сеїт-Джеліль.
Наступний період кримськотатарської літератури, про який згадав лектор, пов’язаний із депортацією кримських татар в Узбекистан у 1944 році, яку згодом було визнано ґеноцидом. Таким чином було перервано літературну традицію кримських татар. Самі факти існування кримськотатарської літератури, творів її найавторитетніших авторів замовчували в СРСР аж до 70-х років.
«Сталінський терор ставив метою не тільки фізичне, а й духовне знищення народу. Єдиним порятунком була тверда віра та надія на повернення, хай коли це було б. Хочу поділитися власним досвідом. У віці 90 років моєму дідусю вдалося повернути майже всіх 40 внуків та правнуків на батьківщину наприкінці 80-х – на початку 90-х років… І через 45 років кримські татари почали повертатися», – сказав лектор.
Період повернення, який розпочався 1987 року, започаткував новий етап в історії кримських татар, пов’язаний із масовим поверненням у Крим, і вплинув також на відродження літератури, збереження та розвиток мови. У цей час з’являються перші збірки класики кримськотатарської літератури українською мовою.
«Як ви розумієте, 2014 рік вніс свої корективи. Тому наступний період, у літературі зокрема, називають періодом нескорення… Автори демонструють наслідуваність і по-новому втілюють традиційні для кримськотатарської літератури теми патріотизму, життя в Криму, пам’яті, зради… Нам, кримським татарам, сьогодні, під час уже чергової загрози повного зникнення, вкрай потрібні такі твори, що підтримуватимуть і нагадуватимуть Крим, його національну гордість, своєрідність, такі твори, в яких він буде оживати. Справжній. Неповторний. Наш. Твори потрібні для державності в будь-якій формі, але такій державності, яка гарантуватиме збереження нації, її стовпів: мови, культури, історії, релігії. Такі твори є гострими стрілами, направленими на прояв будь-якого аморфного імперіалізму. Без обличчя. Без історії. Без пам’яті. Читаючи і плекаючи національне, ніколи не забудеш про перемогу, справжню усмішку, любов, свідомість, серце і душу», – виснував Абібулла Сеїт-Джеліль.
Опісля лекції присутні мали нагоду переглянути фільм «Хайтарма», який зняв режисер, актор Ахтем Сеітаблаєв, про трагедію кримськотатарського народу – депортацію 1944 року.
Ольга ШЕРШЕНЬЗнайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Повідомити
