Getty Images/Global Images Ukraine. Деонтей Вайлдер Рано вранці 28 червня в ринг після двох поразок поспіль повернувся 39-річний американець Деонтей Вайлдер (44–4–1, 43 КО), колишній чемпіон світу. Його опонентом став 37-річний Тайррелл Герндон (24–6, 15 КО). Від бою не чекали інтриги, що було абсолютно логічно. Проте й підсумковий результат теж не спричиняв ні в кого захоплення. Вайлдер каже, що хоче плавно повернутися на топовий рівень. Для цього почав все з початку Американець Деонтей Вайлдер уже давно не перебуває в топі надважкої ваги. Якщо його й згадують, то через попередні заслуги, а не через те, що відбувається з кар’єрою зараз. Колись Деонтей мав десяток захистів титулу в надважкій вазі. Це – багато. Більше – лише в таких легенд, як Ларрі Холмс чи Володимир Кличко. Раніше Вайлдер нокаутовував суперників, незмінно прошиваючи їхній захист своїми важкими влучаннями. Тепер усе по-іншому. Американець в останніх п’яти поєдинках (без урахування зустрічі з Герндоном) програв чотири рази. Він був переможений Тайсоном Ф’юрі – двічі. По тому його побив Джозеф Паркер. А після цього ще й Чжан Чжилей. У перерві між цими поразками була й перемога – над Робертом Хеленіусом. Проте вона не дивувала, адже фінський боксер узагалі полюбляє падати від епічних влучань. Просто тут вона сталася занадто швидко – в 1-му раунді. Переглянути цей допис в Instagram Перед боєм проти Герндона Вайлдер зізнався, що справді втратив віру в себе. Він звертався до спортивного психолога та працював над моральним відновленням насамперед. А ще змінив тренера. Замість Маліка Скотта тепер Деонтея тренує Дон Хау, який, окрім іншого, співпрацював із бійцями ММА. А також із Бермейном Стіверном, коли його перемагав якраз таки Вайлдер. Проте кардинальні зміни не очікувалися. Деонтею – 39 років, і навчитися чомусь новому вже, скоріш за все, неможливо. Логічніше докрутити старе до стану, коли помилок буде якнайменше. Тим паче, що Вайлдера вже загалом нічого не навчиш. Його основна фішка – удар. Йому потрібно користуватися габаритами, щоб не давати по собі влучати й бити. Бо Чжилея та Паркера він не бив взагалі. А там, як буде. На бій проти Герндона Деонтей вийшов із вагою трохи більше 100 кілограмів. Часто в найкращі роки американець мав сильно менше – близько 95–98 кілограмів, а будь-яке збільшення цього показника не приводило ні до чого позитивного. Та це було раніше. Зараз Вайлдеру – 39, і, ймовірно, це – його оптимальна вага. Тим паче, що для перемоги вистачило. Бій вийшов прісним. У 2-му раунді Деонтей чудово впіймав суперника лівим бічним назустріч. Це було вчасно, влучно та красиво. Проте більше нічого такого й не відбувалося. Герндон, відчувши влучання суперника, почав ховатися. То в клінчах, то опускаючи голову нижче поясу суперника, то поєднуючи ці дві дії. Відповідати не виходило, але й не падалося. Деонтей так чисто й не влучив. Лупцював із різних боків, але то було повільно, то просто неточно. Проте зачавив силою. Здобув нокдаун у 6-му раунді й зупинку бою в 7-му раунді. Рефері поквапився: опонент точно не мав проблем настільки серйозних, щоб знімати його з бою. Однак і добре, бо на це було складно дивитися. Нічого екстраординарного. Від Вайлдера очікували красивої перемоги, а не робочої. Проте, можливо, воно й на краще. Не затьмарюватиме собі голову, що він усе ще може вимикати людей одним ударом. Переглянути цей допис в Instagram Що тепер? Із Герндоном усе зрозуміло – нічого не змінилося. Заробив грошей, відбоксував із Вайлдером, програв без травм. Молодець! Сам же Деонтей каже, що 2025-й проведе саме проти такої опозиції. Незручних середняків, які змушують працювати. А далі дивитиметься за своїм станом. Водночас зазначає, що на топовий бій погодиться, якщо такий відбудеться. Називає імена Ентоні Джошуа та навіть Олександра Усика. Звичайно ж, американець не готовий до таких протистоянь, і єдиною слушною історією є додержання плану та поступове повернення. Бо зараз і грошей Деонтею менше заплатять, і програє гарантовано. Знову ж таки, розмова не про те, щоб навчитися чогось за ці бої. Йдеться про те, щоб повернути впевненість у собі та просто пристрілятися до опонентів. Бо Паркер і Чжилей не давали цього зробити через свої атаки. А Герндон – через нахил голови майже до землі. Колись великий і жахливий Деонтей Вайлдер скінчився. Лишився робочий варіант. Боксер із міцним ударом, якому слід робити багато всього в ринзі та поза ним, щоб перемогти. Зі стилістично правильним суперником це навіть може виглядати весело, але не з людьми, які б’ються, як Герндон. Проте до такої опозиції потрібно ще дістатись. І бажано це зробити в ідеальній формі, щоб виглядало справді круто. А після такого вже можна й на пенсію йти.
