фото wikidedmoroz Новий рік мав уніфікувати всіх громадян Радянського Союзу
Радянська влада роками намагалася викорінити Різдво новим штучно створеним святом Нового року, яке відзначали усі соціалістичні республіки – від Литви до країн Азії. Щоб уніфікувати всіх громадян Союзу, влада продумувала кожну деталь і її ідеологічне навантаження: ранки у садочках і школах, символіку ялинкових прикрас, олів’є в меню і «голубі вогники» по телевізору. Про соціальну інженерію Нового року «Освіторії» розповіла етнологиня, наукова співробітниця Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» Ярослава Музиченко.
До 1935 року і Різдво, і Новий рік були заборонені в усьому Радянському союзі. Їх називали «куркульськими» та «націоналістичними» святами. Щоб витіснити релігійний контекст, іноді практикували «червоне Різдво»: переписували сценарії вертепу, де негативними персонажами були «буржуї», західні політики, «попи», а до створення нових колядок залучали найкращих поетів. Втім, і такі активності згодом заборонили через «націоналістичне підґрунтя».
Однак у 1935 році комуністична доктрина все ж запровадила свято Нового року після статті Павла Постишева «Зробимо для дітей хорошу ялинку» в газеті «Правда». Пробне святкування зробили у Харкові для дітей пролетарів. Після цього дитячі новорічні ялинки організовували у всіх країнах Союзу. Спочатку вважалося, що це свято лише для дітей.
Спершу Новий рік був суто дитячим святом (радянська листівка)
У 1937 році до дітей уперше на свято прийшов Дід Мороз. До появи «дєдушки» дітей підготували мультфільмом «Дід Мороз і Сірий Вовк». У ньому Вовк намагався вкрасти в дітей ялиночку, але дєдушка врятував свято і покарав сіромаху. Мороз роздавав подарунки дітям лише за ідеологічно правильні віршики. Цукерки теж мали «правильний» дизайн: портрети вождів на обгортках, а окремий вид ласощів називався «ленінський мавзолей».
Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!
Для дітей, які росли надголодь і в убогості, в розпал політичних репресій, велика осяйна ялинка, цукерки та аніматори були справжнім дивом. Дітей опрацьовували ідеологічно: їх переконували, що старші родичі, які згадують про давні різдвяні традиції, відсталі і недалекі люди минулого. Але як би партія не кричала про рівність усіх «таваріщей», піонерські свята були неоднаковими, а подарунки відрізнялись для дітей партійної верхівки та звичайних робітників.
Новорічне свято у спецдитбудинку в Дрогобичі, січень 1948 року (фото ЦДКФФА України ім. Пшеничного)
А ще дітей правильно, святково готували до мілітаризації: випускали набори ялинкових іграшок з пропагандою війни. Методичний посібник «Ялинка в дитячому садку» (1937) містив таку інструкцію: звичайні іграшки вішати ближче до стовбура, а на краях гілок розміщувати фігурки парашутистів, аеропланів, паротягів, броньовиків та прикордонника з собакою.
Радісним святом влада намагалася переконати у світлому майбутньому (обкладинка журналу «Крокодил»)
У роки німецької окупації українці мали можливість пригадати традиції Різдва, дітей заново знайомили із давніми звичаями, дідухом і колядками. Хоча і там ідеологія свята пішла шкереберть: нацисти вважали, що Різдво – єврейське свято і натомість святкували сонцестояння. У різдвяних німецьких піснях вже не згадувалися християнські персонажі, а головним у них став бог Одін, який був покровителем військових. Замість зірки на ялинку чіпали стилізований шпиль від традиційного прусського шолома. Не знаючи походження цього шпиля, радянські військові привозили такі верхівки на ялинку як трофеї, а потім їх виготовляли і в Союзі.
Верхівка на ялинку з «нацистським» підтекстом (колаж з «Освіторії»)
У 1947 році Радянський союз проголосив Новий рік державним святом і вихідним днем. Дозволене і контрольоване свято мало остаточно витіснити християнське Різдво. Усі публічні свята контролювали центральні та районні комісії «з нових радянських свят і обрядів», випускали методички та інструкції.
Радянський сценарій Нового року відомий багатьом українцям: бій курантів на московському Кремлі, під яке люди записували на папірчику бажання, спалювали його і кидали у бокал із шампанським і випивали одним духом. Свято не обходилось без салату «Олів’є», оселедця з овочами і торта, який можна було купити, простоявши величезну чергу. Усі урочисто слухали промову партійного лідера та уніфіковану новорічну концертну програму, переглядали радянські фільми (наприклад, «З легким паром»). Такий сценарій був типовим для багатьох родин від 1970-х.
Діда Мороза почали називати «батьком народів». Дітей на свята одягали в костюми інших республік союзу, а снігурки носили кокошники. Ялинку увінчували червоною пʼятикутною зіркою і прикрашали прапорцем CPCP.
Новорічне свято у 1963 році
Ця ідеологія настільки міцно вкорінилася у свідомості українців, що навіть після проголошення незалежності від неї не погоджувалися відмовлятися. Як зазначає Ярослава Музиченко, після 2012 року від Діда Мороза відмовилися в країнах Середньої Азії – Узбекистані, Таджикистані, Туркменістані. А в Україні його доцільність почали обговорювати лише після початку війни. І лише з 2022 року на святкові заходи в різних містах почав приходити Святий Миколай.
«Новий рік з Дідом Морозом – це міна сповільненої дії, яка могла вибухнути в будь-який момент. Близько 80 років нас зомбували радянським новим роком. Тож не менш ніж 40 років знадобиться на те, щоб повністю витиснути, вичавити із себе червононосого дідугана – пропагандиста “єднання” різних народів під російським прапором», – каже етнологиня.
