Юна винахідниця допомогла військовим та господиням

Історією винахідниці, фіналістки Intel ISEF — 2017 (Los Angeles), MILSET — EXPO (Brazil) і Stockholm Junior Water Prize (Sweden) поділився Дмитро Пальчиков спеціально для Dou.ua.

«Знання — одна з найголовніших цінностей, а особистість — цінність, яку ми формуємо самі» — Анастасія Лівочка

Чотири роки тому я переїхала з Донецька до Львова. В донецькій школі, відверто кажучи, я вчилась не найкраще й часто рухалася за течією. Мене змінило кілька подій. Одна з них — війна. Те, що відбувається на Сході, допомогло мені усвідомити, що я сама керую своїм життям, й ніхто мені не допоможе, якщо особисто не візьму це в руки.

Один з моїх винаходів — розсікач диму для пічок. Я подумала, що нашій армії потрібно щось недороге, просте й ефективне. Цей пристрій простий у виготовленні, українські військові можуть прилаштувати його над трубою-димарем, що визирає з бліндажу. Фактично це такий собі конус, який розсікає дим на багато потоків, від чого збільшується площа його контакту з повітрям. Результат — дим швидше охолоджується й не піднімається один великим струменем вгору. Це дозволить дезорієнтувати противника. Цю ідею я передала волонтерам ще у 2014 році.

Інший мій винахід — дозатор порошку для пральних машин. Ми ніколи не знаємо, скільки порошку нам потрібно для прання: різна кількість одягу, плям та забруднень. Я думала над тим, що прозорість води змінюється в залежності від чистоти речей. За аналізом зміни прозорості можна визначити момент, коли бруд зник. А якщо машина даватиме порошок саме до цієї миті, тоді можна добряче зекономити й взагалі контролювати цей процес. Так і виникла ідея дозатору, який за прозорістю води визначатиме, скільки потрібно порошку для прання.

Мій науковий керівник допоміг мені відкрити очі й подивитись на справжній світ, у якому знання — одна з найголовніших цінностей, а моя особистість — цінність, яку я сама формую.

Батьки були дещо здивовані від того, чим я почала займатись. Але змирились, коли побачили в мені запал до науки й ІТ. Проте, на жаль, зараз мені не вистачає часу. Я пішла на бакалаврську програму «ІТ та бізнес-аналітика» в УКУ фактично без глибоких знань комп’ютерних наук. Зараз я набираюсь бази, якої не мала раніше. Думаю, це основа, без якої в майбутньому мені буде важко.

Усе, що відбувається в світі, має причинно-наслідкові зв’язки. Я не вірю, коли кажуть, що неможливо на щось вплинути, люди безсильні абощо.

Думаю, ІТ — це справа, яка залишиться після тебе й допомагатиме іншим.