З Новим Роком та Різдвом Христовим
Настав час відкрити карти.
Що ми, що я зробив в Україні з літа 2017 року. Знаходячись закордоном і дивлячись на те, як живуть німці, італійці, поляки, австрійці, я постійно запитував себе: невже український народ не має права на таке ж комфортне життя, і всі ці соціальні блага у своїй країні. Я дивувався: невже те, що людина просто територіально народилася не там, мусить стільки страждати і боротися за життя, чому одним, просто через те, що вони народилися на 300 км лівіше від нас, надаються всі соціальні блага, рівні дорогі, фінансова допомога, і гранти на отримання житла, а іншим ні, просто тому що вони народилися не там?
Розуміючи цю різницю потенціалів, я вирішив вже як доросла, свідома людина шукати відповіді в Україні. Я для себе зрозумів, що найголовніше – це допомога іншим.
Так сталося, що роками в Україні знищували культуру. Так сталося, що через ці наслідки ми потрапили в пастку геноциду українців, який створюють усіма можливими способами у 21-ому столітті. Та інколи нам здається, що те, що ми робимо, є вірним і догматичним.
Але вихід є – він дуже простий і, найголовніше, не потребує титанічних дій і великих інвестицій. Сьогодні кожен з вас користується дуже багатьма соціальними благами і технологіями, які були надані вам безкоштовно нашими предками, людьми з інших країн, континентів. Це, починаючи від стандартних вотерклозетів, електрики, і дорожніх знаків, закінчуючи мультифункціональними мобільними телефонами, які дають вам сьогодні більше можливостей ніж президенту США 70 років тому. Чи замислювалися ви над тим, що можете зробити такого, щоб це було й лишилося наступним поколінням? Чи спроможні ми на творчість і взаємну підтримку? Мене шокують статті, які розповідають про те, як того чи іншого 10-класника чи студентку ВИШу нагороджують на олімпіадах у США, Канаді, Франції. Але чому це не робимо ми в Україні? Чому ми просимо грантові гроші на збільшення площі зоопарку Луцька чи створення нової ілюмінації? Ми настільки розумні чи дійсно настільки тупі, що неспроможні самі подумати як створити цінність, розвинути ринок?
Я прекрасно розумію, що кожна людина має свої певні інтереси, і ці інтереси можуть пересікатися з іншими людьми, але є речі, які об’єднують усіх: депутата, який голосує за бюджет, чиновника, який іноді бере хабар, журналіста, який у погоні за трафіком постить про ДТП, і навіть бізнесмена, який бореться зі своїм конкурентом іноді “чорними” методами. І чесно вам скажу, всіх цих людей можна зрозуміти, тому що в такому оточенні була сформована їхня свідомість. Але сьогодні кожен з нас розуміє, що потрібно змінюватися.
Є речі, які об’єднують, це чисте повітря, родюча земля, мирне небо, екологічна інформаційна атмосфера, рівні дороги, відсутність пограбувань, вбивств і т.д.
І коли я намагався це сказати, хоча б у своїй сфері медіа-компетенцій, у коментарях мене почали звинувачувати в конкуренції, ображати люди, які навіть мене ніколи не бачили, і не знають чим я займаюся і як живу. Також я отримував слова підтримки від людей, які допомагали мені і це нормально. Люди бояться те, що не знають.
Я хочу сказати ще одне, якщо будь-хто з вас захоче залишити вашу роботу і відкрити свою справу, я буду радий вам допомогти, навіть у більшості випадків безкоштовно. Мені важливо, щоб у Луцьку були нові бренди, ринки, щоб платіжна спроможність кожного лучанина росла. Коли людина стає підприємцем, вона прямо чи опосередковано стає творцем, навіть коли думає як заплатити менше податків – включаються ті ж самі механізми в мозку, що відповідають за творчість. Австрійці кажуть: «Люксус кост гельд». Кожна робота прекрасна, і щоб ви могли милуватися чистим та охайним містом – двірники його мають прибрати, а щоб в них була більша мотивація і місто було ще кращим, потрібна більша ЗП, а де ж вона візьметься, коли ви як підприємець направляєте свою творчу діяльність на те, як заплатити менше податків! І це потрібно розуміти і пам’ятати кожен раз, коли українська пихатість, егоїзм і відчуття персонального Я в нас росте.
