Мовчазний. Дужий. Пильний. Жодного зайвого руху. В нашому знайомстві домінує спостереження й акустика металу. Полюю на симетричний кадр, за хвильку чую: “Не ставай навпроти мене, коли знімаєш. Я повинен дивитися в одну точку, щоби зберігати рівновагу”. Мине ще одна вправа і Ярослав Вітер дасть мені нове сприйняття фундаметальних у його сфері слів: “ривок” і “поштовх”.
Мій співрозмовник спокійно здіймає над землею 100 кг, порівнючи вантаж із пакетом після закупів. “По тому, як взяв більше 200, то сто вже нетяжко”, – каже він і додає, –”Правда, у професійному спорті треба терпіти. І мати волю. Успіх приходить поступово або не приходить взагалі. Вирішує сама людина: на що вона здатна, а на що – ні”.
Ярослав Вітер – лучанин, який вирішив підкорити важку атлетику понад 12 років тому. Став дворазовим чемпіоном кубку України, членом збірної команди України і призером міжнародних змагань.
На те вони й труднощі, щоб їх долати
Коли важка атлетика переважила легку?
В дитинстві улюбленим уроком була фізкультура. Вже тоді розумів, що треба займатися собою, щоб бути здоровим, сильним і гарним. У шостому класі захотів займатися спортом професійніше і попросив тата мені допомогти. Вибір впав між боротьбою, карате і штангою. Вибрав штангу.
Мали якісь упередження тоді щодо штангістів?
Коли тільки починав, то думав, що зі штангою все вирішує сила, гора м’язів. Уже згодом второпав, що популярні силачі працюють без техніки. А робота зі штангою дуже технічна. Щоб базово зрозуміти, що таке штанга, які є кути і фази – достатньо місяця. На те, щоб це виконувати професійно – значно більше часу.
З чого почали освоєння штанги?
Напевно з помилок. Щоб затямити всі правила, можуть піти роки. Доки не зрозумієш техніку і не відпрацюєш її з палицею, займатися зі штангою, і тим паче навантаженою, не дадуть. Але труднощі мене не відлякали. Навпаки – стало більше інтересу, як розібратися. Пам’ятаю, перші місяці мене все мучило питання, як оце таке можна взяти і підняти. Ривок. Поштовх. Настав день – я сам взяв і підняв.
А що треба було розвивати, крім сили?
Реакцію, швидкість і гнучкість.
Важкоатлет має бути пластичним?
Однозначно. Навіть 1-2 см в позиції мають значення. Як вигнув спину, висунув таз, відвів руку. Іноді такі найменші дистанції грають вирішальну роль.
Подейкують, що займатися зі штангою можуть низенькі на зріст із розвиненою мускулатурою люди…
Я б не сказав. У дитинстві мускулатура навряд може бути сильно розвинена. І ще є багато стереотипів про важку атлетику, бо люди не знають, що це таке. Мені от казали, що не виросту. А я низеньким не лишився, ще й став вищий за тата. Є певні закономірності, це вже більше залежить від конституції тіла. Коли нижчим на зріст легше дається штовхати, як приклад. Але залежить конктретно від спортсмена. Зовсім однакових не буває.
У вас були протипокази до важкої атлетики?
Мав сколіоз і низький гемоглобін. Але слухався порад лікаря, трохи змінив дієту. Зараз спостерігаю, що більше дітей хворіють і мають проблеми з поставою, ніж було в часи мого школярства. Але я вважаю так: якщо займатися фізкультурою для себе і правильно сидіти за партою, то ніякого сколіозу не буде.
Біль – це нагадування, що ти живий
Як довго потрібно розминатися перед тренуванням?
Доти, доки не відчуєш, що все розігрілося. На тренування приходиш дерев’яним. Навіть якщо тренуєшся ледь не щодня. Буває, доводиться попрацювати з різними вправами хвилин 15-20, доки організм сам не просигналізує, що нарешті готовий. Без належної розминки ризик отримати травму дуже високий.
Ви навчилися слухати свій організм?
Навчився. Але останнього разу порозумітися не вдалося і я сильно травмував плече. Надалі буду уважнішим до болю. В професійному спорті потрібно вміти терпіти. Вчасно зупинитися теж треба вміти. Без геройства, а тверезо оцінюючи, що ти можеш і чого тобі це вартуватиме.
Чим для вас є біль?
Сигналом, нагадуванням, що я живий. Тільки біль буває різний. Добре, коли вмієш його розрізняти, тоді й керувати ним легше.
Часто тренуєтесь?
Понеділок, середа, п’ятниця – двічі на день серйозні тренування із великими навантаженнями. Тоді роблять класичні вправи: ривок, поштовх, тяга, присідання. Вівторок і четвер легші. Тоді більше вправ на координацію і швидкість. Також це ті дні, коли спортсмен працює зі своїми слабкими сторонами. Я ось останні два місяці відновлююся після операції на плечі. Тому в ці дні більше виконую вправ, конкретно на відновлення функцій плеча. Баню регулярно відвідую, дуже добре для відпочинку і підтримки тонусу.
Як щодо психологічного налаштування?
Скажу так: якщо розслабишся, як варіант у неділю, то в понеділок тренування може взагалі не вдатися, бо ти не зможеш прокинутися толком. Психологічно треба себе тримати зібраним, навіть таким у помірній напрузі. Бути готовим. Особливо відчутно це в місяці перед серйозними змаганнями.
Який у вас раціон?
Харчуюся типово для спортсмена: частіше їм, але меншими порціями. Ранками каші люблю. Якщо вживаю більше м’яса, то треба балансувати з зеленню, салатами. Якщо солодке, то лише корисне, чорний шоколад як приклад. Мій тренер поспілкувався із “Базиліком”, то вони спонсорують мені обіди. Готують здорово, задоволений.
Натрапляли на людей, в яких готове тіло, але не вдається техніка?
Люди різні. Є такі унікуми, що схоплюють, як то кажуть, на льоту. А є такі, яким геть не виходить. Але треба старатися. Відпрацьовувати з маленькою вагою. То можна вивчити.
Потрібно мати одну велику ціль і ще ряд маленьких. І йти до кожної, пам’ятаючи про велику.
